Софійка обожнює творчі іграшки.

Серед усіх її скарбів найбільше захоплення викликала весела ферма. Яскраві кольори, милі тваринки – усе це створювало відчуття казки та спонукало до гри.

Весела ферма іграшка була для Софійки не просто набором фігурок, а справжнім світом, де вона могла стати ким завгодно: фермером, ветеринаром, або навіть чарівницею, що вміє розмовляти з тваринами.

Особливо дівчинці подобався набір твердих тварин ферма. Кожна тваринка була настільки деталізована, що здавалося, ніби от-от вона зараз оживе та почне розмовляти. Софійка придумувала для них різні історії, розігрувала сценки з їхньої "фермерської" буденності.

Найбільше Софійка любила гратися з корівкою та поросятком. Корівка, за її задумом, була дуже доброю та завжди допомагала іншим тваринкам. Поросятко ж, навпаки, було трохи неслухняним, але завжди потрапляло у якісь кумедні історії, що викликали у Софійки щирий сміх.

Одного разу, розглядаючи свою колекцію, Софійка помітила, що їй не вистачає ще однієї тваринки – маленького теляти. Дівчинка вирішила, що обов'язково попросить у батьків купити їй ще один набір, де буде телятко, щоб її ферма стала ще більш веселою та повною.

Але час минав, і Софійка почала забувати про своє бажання. Та одного дня, коли вона розбирала свої іграшки, їй на очі потрапила весела ферма. Дівчинка згадала про своє давнє бажання і вирішила, що зараз саме час його здійснити.

Софійка попросила у батьків купити їй ще один набір твердих тварин. Батьки, бачачи захоплення доньки, погодилися. Незабаром у Софійки з'явилося новеньке телятко, яке вона з радістю поселила на своїй фермі.

Відтоді Софійка ще більше полюбила свою веселу ферму. Вона годинами гралася з тваринками, придумуючи для них нові історії та пригоди. А маленьке телятко стало її улюбленцем, адже воно нагадувало їй про те, що мрії завжди збуваються, якщо щиро цього бажати.